Повна:
Відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Згідно із пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПКУ заробітна плата - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму.
Абзацом другим ст. 2 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII встановлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.
Відповідно до частини першої ст. 21 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон № 2240) фінансування страхувальника на окремий рахунок має здійснюватися протягом 10 робочих днів від надання належним чином оформленої заяви-розрахунку.
Отримавши кошти від фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі – Фонд), страхувальник зобов’язаний виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі не пізніше найближчого дня, встановленого для виплати заробітної плати.
Пунктом 1 ст. 35 Закону № 2240 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).
Таким чином, виплати по листках непрацездатності (оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога по тимчасовій непрацездатності) з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб прирівнюються до заробітної плати та включаються до складу місячного оподатковуваного доходу платника податку.
При цьому, відповідно до пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ, якщо платник податку отримує доходи за різні податкові періоди (місяці) у вигляді заробітної плати, у тому числі за час перебування на лікарняному, то з метою правильного їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.
Крім того, згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставки, визначені у п. 167.1 ст. 167 ПКУ.
Враховуючи вищевикладене, оподаткування виплат по листках непрацездатності здійснюється відповідно до норм ПКУ у податковому періоді, в якому та /або за який відбулося їх нарахування, незалежно від того, що кошти з Фонду надходять на спеціальний розрахунковий рахунок та передбачені для виплати застрахованій особі в повній мірі без будь-яких утримань.