Форум
Відповідно до ст. 19 Закону про нотаріат державні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють держмито у розмірах, встановлених чинним законодавством.
Статтею 31 зазначеного Закону приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом і громадянином або юридичною особою.
Крім того, Указом № 762 встановлено, що розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок держмита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії.
Справляння держмита в Україні регулюється Декретом № 7-93, а порядок його обчислення та сплати — Інструкцією № 15.
Статтею 1 Декрету № 7-93 встановлено, що платниками держмита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Перелік об'єктів справляння держмита наведено у ст. 2, а розміри ставок держмита — у ст. 3 Декрету № 7-93.
Згідно з абзацом третім розділу I Інструкції № 15 держмито сплачується до подання заяви чи вчинення дій, за які воно справляється, а у відповідних випадках — при видачі документів.
Слід зазначити, що сума держмита, сплаченого за вчинення дій при спадкуванні, включається до бази оподаткування іншими податками та зборами, що призводить до подвійного оподаткування і створює додаткове навантаження на платників податків.
Так, вартість будь-якого рухомого та нерухомого майна, отриманого фізичною особою — членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення у спадок, оподатковується за нульовою ставкою, а вартість майна, отриманого спадкоємцями інших ступенів споріднення, — за ставкою 5% від об'єкта спадщини.
В умовах реформування податкової системи при встановленні ставок податків і зборів необхідно врахувати те, що їх розмір повинен визначатися виходячи з фіскальної та компенсаційної функції збору. При цьому компенсаційна функція має бути інструментом відшкодування державі витрат на вчинення дій, які мають юридичне значення, враховуючи реальну платоспроможність населення.
Таким чином, враховуючи особливості оподаткування спадкового майна, ідеологію справляння держмита за видачу свідоцтва про право на спадщину переглянуто та встановлено у розмірі покриття витрат держави за видачу відповідного свідоцтва.
Забезпечуючи права і свободу людини та гарантуючи її конституційні права, Верховна Рада України ухвалила Закон № 1110, що набрав чинності з 01.01.2010 р. Цим Законом пп. «ж» п. 3 ст. 3 Декрету № 7-93 викладено у новій редакції, а саме: за видачу свідоцтва про право на спадщину держмито справляється у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
До внесення змін до законодавства за видачу свідоцтва про право на спадщину держмито справлялося у відсотковому співвідношенні до суми спадщини і залежно від ступеня споріднення громадян, а саме: за видачу свідоцтва про право на спадщину одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі та іншим спадкоємцям держмито справлялося у розмірі 0,5% суми спадщини. За видачу свідоцтва про право на спадщину земельної частки (паю) одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі держмито справлялося у розмірі 0,1% суми спадщини. За видачу свідоцтва про право на спадщину земельної частки (паю) іншим спадкоємцям держмито справляється у розмірі 0,5% суми спадщини.
Отже, з 01.01.2010 р. незалежно від ступеня споріднення та суми спадщини (рухомого та нерухомого майна) держмито сплачується у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на сьогодні — 34 грн.).
Згідно з п. 2 ст. 11 Декрету № 7-93 держмито, яке відповідно до ст. 3 цього Декрету справляється за ставками у розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, вираховується виходячи з розміру зазначеного неоподатковуваного мінімуму, що діє на день сплати мита.
За посвідчення заповітів держмито справляється у розмірі 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (пп. «є» п. 3 ст. 3 Декрету № 7-93).
Відповідно до ст. 6 цього Декрету держмито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування.
Статтею 4 вищезазначеного Декрету визначено категорії осіб, звільнених від сплати держмита, а саме:
громадяни — за видачу їм свідоцтв про право на спадщину:
на майно осіб, які загинули при захисті СРСР, і України, у зв'язку з виконанням інших державних чи громадських обов'язків або з виконанням обов'язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, охорони власності громадян або колективної чи державної власності, а також осіб, які загинули або померли внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою;
на майно осіб, реабілітованих в установленому порядку;
на житловий будинок, пай у житлово-будівельному кооперативі, квартиру, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності, якщо вони проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця;
на житлові будинки в сільській місцевості за умови, що ці громадяни постійно проживатимуть у цих будинках і працюватимуть у сільській місцевості;
на вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, на страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та раціоналізаторські пропозиції;
на майно осіб фермерського господарства, якщо вони є членами цього господарства;
неповнолітні — за видачу їм свідоцтва про право на спадщину;
громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
громадяни, віднесені до категорії 3 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що станом на 01.01.93 р. вони прожили або відпрацювали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення — не менше трьох років;
громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 01.01.93 р. вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років;
інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них в установленому порядку особи;
інваліди I та II груп.
Отже, чинним податковим законодавством передбачено пільги при оформленні права на спадщину та отриманні спадкового майна як близькими родичами, так і іншими спадкоємцями.
Крім того, чинний Декрет № 7-93 містить пільги щодо сплати держмита малозабезпеченим категоріям громадян і дає змогу місцевим радам додатково надавати пільги всім іншим категоріям громадян (ст. 5).
Указом № 192, який набрав чинності з дня опублікування (опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» від 28.03.2009 р. № 56), скасовано Указ № 932, крім частини першої ст. 2, що втратила чинність з 01.06.2009 р.
Тобто приватні нотаріуси з червня 2009 р. мають право видавати свідоцтва про право на спадщину.
До того ж Законом № 614 внесено зміни до ст. 34 Закону про нотаріат, який зрівнює у правах щодо вчинення нотаріальних дій приватних і державних нотаріусів, тобто дає змогу приватним нотаріусам вчиняти нотаріальні дії, які до цього були недоступні.
Наталія Литовченко,заступник директора Департаменту оподаткування фізичних осіб ДПС України Володимир Гуцуляк,головний державний податковий ревізор-інспектор відділу адміністрування майнових податків Управління майнових податків та моніторингу з питань оподаткування фізичних осіб Ігор Данілов,головний державний податковий інспектор відділу моніторингу та координації роботи з питань адміністрування доходів фізичних осіб Управління майнових податків та моніторингу з питань оподаткування фізичних осіб
Перелік використаних документів
Указ № 192 — Указ Президента України від 26.03.2009 р. № 192/2009 «Про визнання таким, що втратив чинність, Указу Президента України від 23 серпня 1998 року № 932»
Указ № 762 — Указ Президента України від 10.07.98 р. № 762/98 «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій»
Указ № 932 — Указ Президента України від 23.08.98 р. № 932/98 «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні»
Закон про нотаріат — Закон України від 02.09.93 р. № 3425-ХІІ «Про нотаріат»
Закон № 614 — Закон України від 01.10.2008 р. № 614-VI «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат»
Закон № 1110 — Закон України від 05.03.2009 р. № 1110-VI «Про внесення зміни до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» щодо державного мита за видачу свідоцтва про право на спадщину»
Декрет № 7-93 — Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. № 7-93 «Про державне мито»
Інструкція № 15 — Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом ГДПІ України від 22.04.93 р. № 15
Статтею 31 зазначеного Закону приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом і громадянином або юридичною особою.
Крім того, Указом № 762 встановлено, що розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок держмита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії.
Справляння держмита в Україні регулюється Декретом № 7-93, а порядок його обчислення та сплати — Інструкцією № 15.
Статтею 1 Декрету № 7-93 встановлено, що платниками держмита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Перелік об'єктів справляння держмита наведено у ст. 2, а розміри ставок держмита — у ст. 3 Декрету № 7-93.
Згідно з абзацом третім розділу I Інструкції № 15 держмито сплачується до подання заяви чи вчинення дій, за які воно справляється, а у відповідних випадках — при видачі документів.
Слід зазначити, що сума держмита, сплаченого за вчинення дій при спадкуванні, включається до бази оподаткування іншими податками та зборами, що призводить до подвійного оподаткування і створює додаткове навантаження на платників податків.
Так, вартість будь-якого рухомого та нерухомого майна, отриманого фізичною особою — членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення у спадок, оподатковується за нульовою ставкою, а вартість майна, отриманого спадкоємцями інших ступенів споріднення, — за ставкою 5% від об'єкта спадщини.
В умовах реформування податкової системи при встановленні ставок податків і зборів необхідно врахувати те, що їх розмір повинен визначатися виходячи з фіскальної та компенсаційної функції збору. При цьому компенсаційна функція має бути інструментом відшкодування державі витрат на вчинення дій, які мають юридичне значення, враховуючи реальну платоспроможність населення.
Таким чином, враховуючи особливості оподаткування спадкового майна, ідеологію справляння держмита за видачу свідоцтва про право на спадщину переглянуто та встановлено у розмірі покриття витрат держави за видачу відповідного свідоцтва.
Забезпечуючи права і свободу людини та гарантуючи її конституційні права, Верховна Рада України ухвалила Закон № 1110, що набрав чинності з 01.01.2010 р. Цим Законом пп. «ж» п. 3 ст. 3 Декрету № 7-93 викладено у новій редакції, а саме: за видачу свідоцтва про право на спадщину держмито справляється у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
До внесення змін до законодавства за видачу свідоцтва про право на спадщину держмито справлялося у відсотковому співвідношенні до суми спадщини і залежно від ступеня споріднення громадян, а саме: за видачу свідоцтва про право на спадщину одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі та іншим спадкоємцям держмито справлялося у розмірі 0,5% суми спадщини. За видачу свідоцтва про право на спадщину земельної частки (паю) одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі держмито справлялося у розмірі 0,1% суми спадщини. За видачу свідоцтва про право на спадщину земельної частки (паю) іншим спадкоємцям держмито справляється у розмірі 0,5% суми спадщини.
Отже, з 01.01.2010 р. незалежно від ступеня споріднення та суми спадщини (рухомого та нерухомого майна) держмито сплачується у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на сьогодні — 34 грн.).
Згідно з п. 2 ст. 11 Декрету № 7-93 держмито, яке відповідно до ст. 3 цього Декрету справляється за ставками у розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, вираховується виходячи з розміру зазначеного неоподатковуваного мінімуму, що діє на день сплати мита.
За посвідчення заповітів держмито справляється у розмірі 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (пп. «є» п. 3 ст. 3 Декрету № 7-93).
Відповідно до ст. 6 цього Декрету держмито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування.
Статтею 4 вищезазначеного Декрету визначено категорії осіб, звільнених від сплати держмита, а саме:
громадяни — за видачу їм свідоцтв про право на спадщину:
на майно осіб, які загинули при захисті СРСР, і України, у зв'язку з виконанням інших державних чи громадських обов'язків або з виконанням обов'язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, охорони власності громадян або колективної чи державної власності, а також осіб, які загинули або померли внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою;
на майно осіб, реабілітованих в установленому порядку;
на житловий будинок, пай у житлово-будівельному кооперативі, квартиру, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності, якщо вони проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця;
на житлові будинки в сільській місцевості за умови, що ці громадяни постійно проживатимуть у цих будинках і працюватимуть у сільській місцевості;
на вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, на страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та раціоналізаторські пропозиції;
на майно осіб фермерського господарства, якщо вони є членами цього господарства;
неповнолітні — за видачу їм свідоцтва про право на спадщину;
громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
громадяни, віднесені до категорії 3 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що станом на 01.01.93 р. вони прожили або відпрацювали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення — не менше трьох років;
громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 01.01.93 р. вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років;
інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них в установленому порядку особи;
інваліди I та II груп.
Отже, чинним податковим законодавством передбачено пільги при оформленні права на спадщину та отриманні спадкового майна як близькими родичами, так і іншими спадкоємцями.
Крім того, чинний Декрет № 7-93 містить пільги щодо сплати держмита малозабезпеченим категоріям громадян і дає змогу місцевим радам додатково надавати пільги всім іншим категоріям громадян (ст. 5).
Указом № 192, який набрав чинності з дня опублікування (опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» від 28.03.2009 р. № 56), скасовано Указ № 932, крім частини першої ст. 2, що втратила чинність з 01.06.2009 р.
Тобто приватні нотаріуси з червня 2009 р. мають право видавати свідоцтва про право на спадщину.
До того ж Законом № 614 внесено зміни до ст. 34 Закону про нотаріат, який зрівнює у правах щодо вчинення нотаріальних дій приватних і державних нотаріусів, тобто дає змогу приватним нотаріусам вчиняти нотаріальні дії, які до цього були недоступні.
Наталія Литовченко,заступник директора Департаменту оподаткування фізичних осіб ДПС України Володимир Гуцуляк,головний державний податковий ревізор-інспектор відділу адміністрування майнових податків Управління майнових податків та моніторингу з питань оподаткування фізичних осіб Ігор Данілов,головний державний податковий інспектор відділу моніторингу та координації роботи з питань адміністрування доходів фізичних осіб Управління майнових податків та моніторингу з питань оподаткування фізичних осіб
Перелік використаних документів
Указ № 192 — Указ Президента України від 26.03.2009 р. № 192/2009 «Про визнання таким, що втратив чинність, Указу Президента України від 23 серпня 1998 року № 932»
Указ № 762 — Указ Президента України від 10.07.98 р. № 762/98 «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій»
Указ № 932 — Указ Президента України від 23.08.98 р. № 932/98 «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні»
Закон про нотаріат — Закон України від 02.09.93 р. № 3425-ХІІ «Про нотаріат»
Закон № 614 — Закон України від 01.10.2008 р. № 614-VI «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат»
Закон № 1110 — Закон України від 05.03.2009 р. № 1110-VI «Про внесення зміни до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» щодо державного мита за видачу свідоцтва про право на спадщину»
Декрет № 7-93 — Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. № 7-93 «Про державне мито»
Інструкція № 15 — Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом ГДПІ України від 22.04.93 р. № 15
